Озалекс таблетки инструкция по применению отзывы

Аназалес — инструкция по применению

Синонимы, аналоги

Статьи

Регистрационный номер: ЛП-№(004964)-(РГ-RU) от 22.03.2024

Торговое наименование:

АНАЗАЛЕС^®

Международное непатентованное или группировочное наименование:

анастрозол

Лекарственная форма:

таблетки, покрытые пленочной оболочкой

Состав

1 таблетка, покрытая пленочной оболочкой, содержит:

действующее вещество: анастрозол – 1,0 мг;

вспомогательные вещества: лактозы моногидрат, повидон К, карбоксиметилкрахмал натрия, магния стеарат, пленочная оболочка Опадрай белый (макрогол 400, гипромеллоза, титана диоксид (Е 171)).

Описание

Круглые двояковыпуклые таблетки, покрытые пленочной оболочкой белого цвета с гравировкой «ANA 1» на одной стороне таблетки. На изломе – белого или почти белого цвета.

Фармакотерапевтическая группа:

противоопухолевые гормональные препараты и антагонисты гормонов; антагонисты гормонов и родственные соединения; ингибиторы ароматазы.

Код АТХ:

L02BG03

Фармакологические свойства

Фармакодинамика

Анастрозол является высокоселективным нестероидным ингибитором ароматазы – фермента, с помощью которого у женщин в постменопаузе андростендион в периферических тканях превращается в эстрон и далее в эстрадиол. Снижение уровня циркулирующего эстрадиола у больных раком молочной железы оказывает терапевтический эффект. У женщин в постменопаузе анастрозол в суточной дозе 1 мг вызывает снижение уровня эстрадиола на 80%.

Анастрозол не обладает прогестогенной, андрогенной и эстрогенной активностью.

Анастрозол в суточных дозах до 10 мг не оказывает эффекта на секрецию кортизола и альдостерона, следовательно, при применении анастрозола не требуется заместительного введения кортикостероидов.

Влияние на минеральную плотность костной ткани

Показано, что у пациенток с гормон-позитивным ранним раком молочной железы в постменопаузе, которые принимают анастрозол, изменения костной системы могут быть предупреждены в соответствии со стандартами, установленными для лечения пациенток с определенным риском переломов. Так, преимущество анастрозола в комбинации с бисфосфонатами (по сравнению с терапией только анастрозолом) у пациентов со средним и высоким риском возникновения переломов было продемонстрировано уже через 12 месяцев по показателям минеральной костной плотности, структурного изменения костной ткани и маркерам костной резорбции. Более того, в группе низкого риска не было отмечено изменения показателя минеральной костной плотности на фоне терапии одним анастрозолом и поддерживающего лечения витамином D и кальцием.

Липиды

При терапии анастрозолом, в том числе, при приеме в комбинации с бисфосфонатами, не выявлено изменений уровня липидов в плазме.

Фармакокинетика

Всасывание анастрозола быстрое, максимальная концентрация в плазме достигается в течение 2 часов после приёма внутрь (натощак). Пища незначительно уменьшает скорость всасывания, но не его степень, и не приводит к клинически значимому влиянию на равновесную концентрацию препарата в плазме при однократном приёме суточной дозы анастрозола. После 7-дневного приёма препарата достигается приблизительно 90-95% равновесной концентрации анастрозола в плазме. Сведений о зависимости фармакокинетических параметров анастрозола от времени или дозы нет. Фармакокинетика анастрозола не зависит от возраста женщин в постменопаузе. Связь с белками плазмы крови – 40%.

Анастрозол выводится медленно, период полувыведения из плазмы составляет 40-50 часов. Экстенсивно метаболизируется у женщин в постменопаузе. Менее 10% дозы выделяется с мочой в неизмененном виде в течение 72 часов после приёма препарата. Метаболизм анастрозола осуществляется N-деалкилированием, гидроксилированием и глюкуронизацией. Метаболиты выводятся преимущественно с мочой. Триазол, основной метаболит, определяемый в плазме, не ингибирует ароматазу.

Клиренс анастрозола после перорального приёма при циррозе печени или нарушении функции почек не изменяется.

Показания к применению

• Адъювантная терапия раннего рака молочной железы, с положительными гормональными рецепторами у женщин в постменопаузе, в том числе, после адъювантной терапии тамоксифеном в течение 2-3 лет.
• Первая линия терапии местно-распространенного или метастатического рака молочной железы, с положительными или неизвестными гормональными рецепторами у женщин в постменопаузе.
• Вторая линия терапии распространенного рака молочной железы, прогрессирующего после лечения тамоксифеном, у женщин в постменопаузе.

Противопоказания

• Повышенная чувствительность к анастрозолу или другим составным частям препарата.
• Беременность и период кормления грудью.
• У женщин в пременопаузе.
• Почечная недостаточность тяжелой степени тяжести (клиренс креатинина менее 20 мл/мин).
• Средняя или тяжелая степень печеночной недостаточности (безопасность и эффективность не установлена).
• Сопутствующая терапия тамоксифеном или препаратами, содержащими эстрогены.
• Детский возраст (безопасность и эффективность у детей не установлена).

С осторожностью

Остеопороз, гиперхолестеринемия, ишемическая болезнь сердца, недостаточность лактазы, глюкозо-галактозная мальабсорбция.

Способ применения и дозы

Лечение анастрозолом следует проводить только под наблюдением врача, имеющего опыт применения противоопухолевых средств.

Внутрь. Проглотить таблетку целиком, запивая водой. Рекомендуется принимать препарат в одно и то же время.

Взрослые, включая пожилых: по 1 мг внутрь 1 раз в сутки длительно. При появлении признаков прогрессирования заболевания приём препарата следует прекратить.

В качестве адъювантной терапии рекомендуемая продолжительность лечения – 5 лет.

Нарушения функции почек: пациенткам с почечной недостаточностью легкой и средней степени тяжести не требуется коррекция дозы.

Нарушения функции печени: пациенткам с печеночной недостаточностью легкой степени тяжести не требуется коррекция дозы.

Побочное действие

Частота встречаемости была рассчитана из числа нежелательных явлений, наблюдаемых в рамках исследования III фазы у 9366 женщин с операбельным раком молочной железы в постменопаузе, получавших лечение в течение 5 лет, при этом частота нежелательных явлений в группах сравнения и мнение исследователя относительно зависимости нежелательного явления от исследуемого препарата не учтены.

Частоту возникновения нежелательных реакций классифицировали как: очень часто (≥1/10), часто (≥1/100, но <1/10), нечасто (≥1/1000, но <1/100), редко (≥1/10000, но <1/1000), очень редко (<1/10000), частота неизвестна (на основании имеющихся данных оценить невозможно).

Нарушения со стороны сосудов:

очень часто – «приливы».

Нарушения со стороны мышечной, скелетной и соединительной ткани:

очень часто – артралгия / скованность суставов, артрит, остеопороз,
часто – боль в костях, миалгия,
нечасто – триггерный палец, тендинит, включая теносиновит,
редко – разрыв сухожилия.

Нарушения со стороны репродуктивной системы и молочных желез:

часто – сухость слизистой оболочки влагалища, влагалищные кровотечения (в основном, в течение первых недель после отмены или смены предшествующей гормональной терапии на анастрозол).

Нарушения со стороны кожи и подкожной клетчатки:

очень часто – кожная сыпь,
часто – истончение волос (алопеция), аллергические реакции,
нечасто – крапивница,
редко – мультиформная эритема, анафилактоидная реакция, кожный васкулит (включая отдельные случаи пурпуры (синдром Шенлейна-Геноха)),
очень редко – синдром Стивенса-Джонсона, ангионевротический отек.

Желудочно-кишечные нарушения:

очень часто – тошнота,
часто – диарея, рвота.

Нарушения со стороны печени и желчевыводящих путей:

часто – повышение активности щелочной фосфатазы, аланинаминотрансферазы, аспартатаминотрансферазы,
нечасто – повышение активности гамма-глютамилтрансферазы и концентрации билирубина, гепатит.

Психические расстройства:

очень часто – депрессия.

Нарушения со стороны нервной системы:

очень часто – головная боль,

часто – сонливость, синдром запястного канала (в основном, наблюдался у пациенток с факторами риска данного заболевания), нарушения чувствительности (в том числе, парестезия, потеря или извращение вкусовых ощущений).

Нарушения метаболизма и питания:

часто – анорексия, гиперхолестеринемия,
нечасто – гиперкальциемия (с/без повышения концентрации паратгормона). Прием препарата может вызывать снижение минеральной плотности костной ткани в связи со снижением концентрации циркулирующего эстрадиола, тем самым, повышая риск возникновения остеопороза и переломов костей.

Общие нарушения и реакции в месте введения:

очень часто – астения лёгкой или умеренной степени выраженности.

Нежелательные явления, отмеченные в ходе клинических исследований, не связанные с приёмом анастрозола: анемия, запор, диспепсия, боль в спине, абдоминальные боли, повышение артериального давления, повышение массы тела, бессонница, головокружение, тревожность.

Передозировка

Описаны единичные клинические случаи случайной передозировки препарата. Разовая доза анастрозола, которая могла бы привести к симптомам, угрожающим жизни не установлена.

Специфического антидота не существует, в случае передозировки лечение должно быть симптоматическим. Можно индуцировать рвоту, если больной находится в сознании. Может быть проведен диализ. Рекомендуется общая поддерживающая терапия, наблюдение за больным и контроль функций жизненно важных органов и систем.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды лекарственного взаимодействия

Исследования по лекарственному взаимодействию с феназоном (антипирином) и циметидином указывают на то, что совместное применение анастрозола с другими препаратами вряд ли приведет к клинически значимому лекарственному взаимодействию, опосредованному цитохромом Р450.

Клинически значимое лекарственное взаимодействие при приёме анастрозола одновременно с другими часто назначаемыми препаратами отсутствует.

На данный момент нет сведений о применении анастрозола в комбинации с другими противоопухолевыми препаратами.

Препараты, содержащие эстрогены, уменьшают фармакологическое действие анастрозола, в связи с чем, они не должны назначаться одновременно с анастрозолом.

Не следует назначать тамоксифен одновременно с анастрозолом, поскольку он может ослабить фармакологическое действие последнего.

Особые указания

Безопасность и эффективность у детей не установлена.

У женщин с рецептороотрицательной опухолью к эстрогенам эффективность анастрозола не была продемонстрирована, кроме тех случаев, когда имелся предшествующий положительный клинический ответ на тамоксифен.

В случае сомнений в гормональном статусе пациентки менопауза должна быть подтверждена определением половых гормонов в сыворотке крови.

Нет данных о применении анастрозола у пациентов со средней или тяжелой степенью печеночной недостаточности и у пациентов с тяжелой степенью почечной недостаточности (клиренс креатинина менее 20 мл/мин).

В случае сохраняющегося маточного кровотечения на фоне приема анастрозола необходима консультация и наблюдение гинеколога.

Препараты, содержащие эстрогены, не должны назначаться одновременно с анастрозолом, так как эти препараты будут нивелировать его фармакологическое действие.

Снижая уровень циркулирующего эстрадиола, анастрозол может вызывать снижение минеральной плотности костной ткани. Пациентки с таким высоким риском подлежат лечению соответственно руководству по терапии данных осложнений.

У пациенток c остеопорозом или имеющих риск развития остеопороза, минеральная плотность костной ткани должна оцениваться методом денситометрии, например, DЕХА сканированием (Dual-Energy X-ray Absorptiometry – двухэнергетической рентгеновской абсорбциометрией), в начале лечения и в динамике. При необходимости должны быть начаты лечение или профилактика остеопороза под тщательным наблюдением врача.

Нет данных об одновременном применении анастрозола и препаратов-аналогов ЛГРГ.

Неизвестно улучшает ли анастрозол результаты лечения при совместном использовании с химиотерапией.

Данные по безопасности при длительном лечении анастрозолом пока не получены.

При применении анастрозола чаще, чем при терапии тамоксифеном, наблюдались ишемические заболевания, однако статистической значимости при этом не отмечено. Эффективность и безопасность анастрозола и тамоксифена при их одновременном применении вне зависимости от статуса гормональных рецепторов сравнимы с таковыми при использовании одного тамоксифена. Точный механизм данного явления пока не известен.

Тендинит и разрыв сухожилия

Могут возникнуть тендинит и разрывы сухожилий (см. раздел «Побочное действие»). Тщательное наблюдение за пациентами и соответствующее лечение (например, иммобилизация) должны быть предприняты для пораженного сухожилия.

Вспомогательные вещества

Лактоза

Пациентам с редко встречающейся наследственной непереносимостью галактозы, дефицитом лактазы лопарей или глюкозо-галактозной мальабсорбцией не следует принимать препарат АНАЗАЛЕС^® из-за наличия лактозы моногидрата в составе вспомогательных веществ.

Влияние на способность управлять транспортными средствами, механизмами

Некоторые побочные действия анастрозола, такие как астения и сонливость, могут отрицательно влиять на способность выполнения потенциально опасных видов деятельности, требующих повышенной концентрации, внимания и быстроты психомоторных реакций. В этой связи рекомендуется при появлении этих симптомов соблюдать осторожность при управлении транспортными средствами и механизмами.

Форма выпуска

Таблетки, покрытые пленочной оболочкой, 1 мг.

По 10 таблеток в блистере из ПВХ/ПЭ/ПВДХ/алюминиевой фольги. По 3, 6 или 9 блистеров вместе с инструкцией по медицинскому применению упаковывают в картонную пачку.

По 14 таблеток в блистере из ПВХ/ПЭ/ПВДХ/алюминиевой фольги. По 1, 2, 5 или 7 блистеров вместе с инструкцией по медицинскому применению упаковывают в картонную пачку.

Условия хранения

При температуре не выше 30°С.
Хранить в недоступном для детей месте.

Срок годности

4 года.
Не использовать после истечения срока годности, указанного на упаковке.

Условия отпуска

Отпускают по рецепту.

Производитель/Фасовщик

«Синтон Испания, С.Л.», Испания/ Synthon Hispania, S.L., Spain

Адрес производства: К/Кастельо №1, Сант Бой де Льобрегат 08830, Барселона, Испания.

Держатель регистрационного удостоверения/ Организация, принимающая претензии от потребителей/ Фасовка, упаковка и выпускающий контроль качества

ООО «Аспектус фарма», Россия
Адрес: 142717, Московская обл., Ленинский муниципальный район, сельское поселение Развилковское, пос. Развилка, тер. Квартал 1, владение 9

Комментарии

(видны только специалистам, верифицированным редакцией МЕДИ РУ)

Инструкция

Для медицинского использования лекарственного средства

Озалекс

Ozalex.

Место хранения:

Активное вещество: розевустатин (розевустатин);

1 таблетка покрыта с пленочным покрытием, содержащим 10 мг или 20 мг или 40 мг розовудациатина кальция, листинг кальция на розевустатине.

Вспомогательные вещества: моногидрат лактозы, микрокристаллическая целлюлоза, гидроксипропил-низкозамищена, коллоидный безводный кремнезем, стеарат магния, покрытие Opadry 03F84827 розовый ^*;

^* Opadry 03F84827 Pink: Hypromellose, диоксид титана (E 171), оксид железа красный (E 172), полиэтиленгликоль, тальк.

Лекарственная форма. Таблетки покрыты пленкой оболочкой.

Основные физические и химические свойства: таблетки, раковина с пленочной оболочкой розовый, круглый, биконвекс, гладкий с обеих сторон.

Фармакотерапевтическая группа. Гиполипидемии. Ингибиторы GMG-COA редуктазы. АТО Код С10А А07.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика .

Механизм действия.

Розувустатин является селективным и конкурентным ингибитором HMG-COA Reductase — ферментом, который преобразует 3-гидрокси-3-митлутарилькографию и мевалонат, предшественник холестерина. Основное место розевустатина — печень — целевой орган для снижения холестерина.

Розвустатин увеличивает количество рецепторов низкой плотности липопротеина (ЛПНП) на поверхность клеток печени, увеличивая захват и катаболизм LDL, что, в свою очередь, приводит к ингибированию синтеза липопротеинов очень низкой плотности (VLDL), тем самым уменьшая общую сумму Количество VLDL и LDL. Розувустатин уменьшает повышенный холестерин LDL (LDL-C), общий холестерин (Tc) и триглицериды (TG) и увеличивает уровень холестерина, липопротеина высокой плотности (HDL-C). Он также уменьшает количество аполипопротеина B (APOB), LDL-Nelpvsch, VLDL-холестерина, VLDL-TG и увеличивается аполипопротеин A-I (APOA-I). Розувустатин снижает соотношение LDL-C / HDL-C, общего соотношения холестерина / HDL-C и LDL-Nelpvsch / HDL-C и APOB / APOA-I.

Терапевтический эффект достигается в течение 1 недели после начала терапии, а через 2 недели эффекта лечения достигает 90% максимально возможного. Максимальный эффект обычно достигается через 4 недели, а затем постоянно хранится.

Фармакокинетика.

Поглощение. Максимальная концентрация в плазме розевустатина достигла примерно через 5 часов после перорального введения. Абсолютная биодоступность составляет примерно на 20%.

Распределение. Пулмонатин в значительной степени захвачен печенью, что является основным местом синтеза холестерина и оформления HS-LDL. Объем распределения разрыва составляет приблизительно 134 литра. Около 90% разрыва связывается с белками плазмы крови, предпочтительно с альбумином.

Метаболизм. Сторги претерпевают незначительный метаболизм (примерно 10%). Изучение метаболизма in vitro с использованием человеческих гепатоцитов указывает на то, что розувастатин представляет собой плохую подложку для метаболизма через цитохрому ферментами P450. Основным вовлеченным iseenment представляет собой CYP2C9, немного более низкую роль играют 2C19, 3A4 и 2D6. Основными определенными метаболитами являются метаболиты N-десметила и лактона. N-DESMETHIL-METABOLITE примерно на 50% менее активно, чем розевустатин, лактоны считаются клинически неактивным метаболитом. В розевустатине более 90% активности циркулирующего ингибитора HMG-COA редуктазы.

Разведение. Приблизительно 90% дозы разрыва выводятся в неизменном состоянии с фекалиями (всасывающим и непоглощаемым активным веществом), остальное происходит от мочи. Примерно на 5% выводится в неизменной форме. Период полураспада от плазмы составляет приблизительно 19 часов и не увеличивается с увеличением дозы. Геометрическое среднее значение оформления препарата от плазмы составляет приблизительно 50 литров / час (коэффициент вариации — 21,7%). Как и в случае с другими ингибиторами HMG-COA Reductase, Hepatic Heizure возникает с участием Rosuvastatin Membrane Transporter OATP-C, что важно в печеночной ликвидации розувастатина.

Линейность. Системная экспозиция розувастатин увеличивается пропорционально дозы. С несколькими ежедневными приложениями параметры фармакокинетики не меняются.

Конкретные группы пациентов.

Возраст и пол. Не было клинически значимого эффекта возраста или полом на фармакокинетику розевастатина у взрослых. Фармакокинетика розевастатина у детей и подростков с гетерозиготной семейной гиперхолестерией была похожа на фармакокинетику у взрослых волонтеров (см. Раздел «Дети»).

Раса. Исследование фармакокинетики обнаружило, что у пациентов в монголоидной гонке (японские, китайские, филиппины, вьетнамские и корейцах) средней ценности AUC и C _Max примерно вдвое больше европейцев; В индейцах средняя ценность AUC и C _Max поднимается примерно в 1,3 раза. Анализ популяции фармакокинетики не выявило клинически значимую разницу между пациентами в европейских и негроидальных гонках.

Нарушение функции почек. При изучении пациентов с различными степенями изменения почечных нарушений изменений в концентрациях плазмы были отмечены розовудацин или N-десметил-метаболита у пациентов с легким или умеренным нарушением. У пациентов с тяжелой почечной недостаточностью (зазор креатинина <30 мл / мин), плазменные концентрации розевастатина были в 3 раза выше, а уровни N-десметил-метаболита — в 9 раз выше, чем у здоровых добровольцев. Равновесные плазменные концентрации исчезновения у пациентов в гемодиализе были примерно на 50% выше, чем у здоровых добровольцев.

Нарушение функции печени. При изучении пациентов с различной степенью печеночных функций на нарушении признаки повышенного воздействия розувастатина были обнаружены у пациентов, чье состояние оценивается в 7 или менее пунктах по шкале Child-Pugh. Тем не менее, два пациента, которые набрали 8 и 9 по шкале Child-Pugh, системное воздействие было не менее чем в два раза выше, чем у пациентов с более низкими показателями. Опыт розевастатина у пациентов, состояние которого оценивается более чем на 9 баллов на масштабе Child-Pugh.

Генетический полиморфизм. Распределение ингибиторов HMG-COA Reductase, в том числе розувастатин, происходит с участием транспортных белков OATR1V1 и BCRP. У пациентов с генетическим полиморфизмом SLCO1B1 (OATP1B1) и / или ABCG2 (BCRP) существует риск возвышения исчезновения. В некоторых формах полиморфизма SLCO1B1 S521SS и ABCG2 S.421AA RosuvaStatin воздействует (AUC) увеличивается по сравнению с генотипами SLCO1B1 S.521TT или ABCG2 S.421SS. Специальные генотипирование в клинической практике не предусмотрены, но пациенты с этим полиморфизмом рекомендуется использовать более низкую суточную дозу.

Дети

Фармакокинетические параметры у детей с гетерозиготной семьей гиперхолестеринемии возраст от 10 до 17 лет не полностью определены. Небольшое изучение фармакокинетики дислокации (в форме таблеток) с участием пациентов с детства показало, что воздействие препарата у детей аналогична воздействию у взрослых пациентов. Кроме того, результаты указывают на то, что существенные отклонения не ожидаются пропорциональны дозам.

Клинические характеристики.

Индикация.

Лечение гиперхолестеринемии

Взрослые, подростки и дети в возрасте 10 лет с первичной гиперхолестеринемией (тип IIA, включая гетерозиготную семейную гиперхолестерию) или смешанную дислипидемию (тип IIB) в качестве дополнения к диету, когда диета и использование других не лекарств (например, физические упражнения, уменьшение вес тела) недостаточно.

В гомозиготной семейной гиперхолестеринемелии в качестве дополнения к диетическому питанию и других обезжирении липидов (например, апереза ​​LDL) или когда такое лечение неуместно.

Профилактика сердечно-сосудистых расстройств

Предотвращение значительного сердечно-сосудистого нарушения у пациентов, которые оцениваются, угрожает высоким рискам сердечно-сосудистого расстройства (см. Раздел «Фармакодинамика»), как дополнение к коррекции других факторов риска.

Противопоказание.

Препарат Ozaleks ^® противопоказан:

— пациенты с повышенной чувствительностью к розувастатину или любому из наполнителей препарата;

— Пациенты с активными заболеваниями печени, в том числе настойчивые увеличения трансаминаз сыворотки неизвестной этиологии и любых возвышений трансаминазы в сыворотке, которые в три раза превышают верхний предел нормального (ULN);

— Пациенты с тяжелыми нарушениями функции почек (клиренс креатинина <30 мл / мин);

— пациенты с миопатией;

— пациенты, которые получают циклоспорин одновременно;

— во время беременности и лактации и женщин репродуктивного века, которые не используют адекватную контрацепцию.

Доза 40 мг противопоказана пациентам с тенденцией к миопатии / рабдомолизу.

Факторы этого риска включают в себя:

— умеренное нарушение функции почек (клиренс креатинина <60 мл / мин);

— гипотиреоз;

— наличие в личной или семейной истории наследственных мышечных заболеваний;

— история миоксиссичности во время лечения других ингибиторов HMG-редуктазы коа- или фибрата;

— злоупотребление алкоголем;

— ситуации, которые могут привести к повышению концентрации лекарств в плазме;

— принадлежность к монголоидной гонке;

— сопутствующее использование фибратов

(См. Раздел «Особенности применения», «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими формами взаимодействия» и «фармакокинетика»)

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.

Влияние сопутствующих препаратов на разъединение

Ингибиторы транспортных белков

Розувустатин представляет собой субстрат для некоторых транспортных белков, включая печеночную транспортировщик OATR1V1 захват и транспортировщик Eflyuksnoho BRP. Сопущенное использование розевастатина с лекарственными средствами, которые ингибируют эти транспортные белки, могут привести к увеличению концентраций розевастатина в плазме и повышенным риском миопатии (см. Раздел «Дозировка и администрирование», «Особенности применения», «взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими формами взаимодействия «, таблица 1).

Циклоспорин

Во время сопутствующего применения розевастатина и розевастатина ценностей циклоспорина в среднем были в среднем примерно в 7 раз выше, чем те, которые наблюдаются у здоровых добровольцев (см. Таблицу 1). Розувустатин противопоказан у пациентов, которые также получают циклоспорин (см. Раздел «Противопоказания»).

Сопущенное использование не влияет на концентрацию циклоспорина в плазме крови.

Ингибиторы протеазы

Хотя точный механизм взаимодействия неизвестен, одновременно используют ингибиторы протеазы, могут значительно увеличить воздействие розевастатина (см. Таблицу 1). Например, изучение фармакокинетики одновременного использования 10 мг розвастатина и комбинированного препарата, содержащего два ингибитора протеаз (атазанавир 300 мг / 100 мг ритонавира) у здоровых добровольцев сопровождалось ростом AUC и C _{MAX Rosuvastatatin} около 3 и 7 раз соответственно Отказ Сопущенное использование розевастатина и некоторых комбинаций ингибиторов протеазы возможно после тщательного рассмотрения коррекции дозы на основе ожидаемого увеличения воздействия розувастатина (см. Раздел «Дозировка и администрирование», «Особенности применения», «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие формы взаимодействия «Таблица 1).

Gemfibrozil и другие липид-опускающие агенты

Сопущенное использование розувастатина и драгоценного камня привело к увеличению AUC и C _Max Rosuvastatatin 2 раза (см. Раздел «Особенности применения»).

На основании этих специальных исследований значительное фармакокинетическое взаимодействие с фенофибратом ожидается, однако возможное фармакодинамическое взаимодействие. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та ліпідознижувальні дози (> або рівні 1 г/добу) ніацину (нікотинової кислоти) збільшують ризик міопатії при супутньому застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА, імовірно, за рахунок того, що вони можуть спричиняти міопатію, коли їх застосовувати отдельно. Доза 40 мг противопоказана при сопутствующем использовании фибратов (см. Разделы «Противопоказания» и «Особенности применения»). Такие пациенты также должны начинаться терапию из дозы 5 мг.

Эзетимиб.

Сопущенное использование розувастатина 10 мг и эзетимибе 10 мг у пациентов с гиперхолестеринемией привело к увеличению розевастатина AUC 1,2 раза (таблица 1). Мы не можем исключить фармакодинамическое взаимодействие между Ezetimibe и розувастатином, что может привести к неблагоприятным эффектам (см. Раздел «Особенности использования»).

Антацидные препараты

Сопущенное использование розувастатина с суспензиями антацидов, содержащих гидроксид алюминия или магния, розевустатин уменьшил концентрацию в плазме примерно на 50%. Этот эффект был менее выражен в случае антацида через 2 часа после розувастатина. Клиническая значимость этого взаимодействия не изучалось.

Эритромицин

Сопущенное использование розевастатина и эритромицина розевустатина снижало AUC на 20% и C _max — 30%. Это взаимодействие может быть вызвано расширенным перистальтом кишечника в результате эритромицина.

Ферменты цитохрома P450.

Результаты in vitro и in vivo исследования показывают, что отходы не ингибируют и не стимулируют изоэнцимы цитохрома P450. Кроме того, отговаривает слабые подложки этих изосенментов. Таким образом, взаимодействие препаратов в метаболизме опосредованного P450 не ожидается. Не было клинически значимых взаимодействий между разрывом и флуконазолом (CYP2C9 и ингибитором CYP3A4) или кетоконазолом (CYP2A6 и ингибитор CYP3A4).

Взаимодействия, которые требуют коррекции дозы

При необходимости применение розевастатина с другими препаратами, может увеличить его воздействие, доза розевустатина должна приспособиться. Если ожидается, что экспозиция препарата (AUC) увеличивается примерно на 2 или более раз, использование розовустатина должно быть инициировано в дозе 5 мг 1 раз в день. Максимальная суточная доза розевустатина должна быть скорректирована таким образом, чтобы она не превышала ожидаемую экспозицию экспозиции, отмеченную при получении дозы 40 мг / день без использования лекарств, которые взаимодействуют с препаратом; Например, применение дозы Gemfibrozil of Rosuvastatin 20 мг (повышенное воздействие в 1,9 раза), применение комбинации ритонавира / атазанавира — 10 мг (увеличение в 3,1 раза). Сопутствующее введение циклоспорина — 5 мг (увеличилось в 7,1 раза).

Таблица 1

Влияние сопутствующих препаратов для воздействия струй

(AUC; в убывании по порядку)

* Данные представлены в качестве изменений в «X» Times, являются соотношением между использованием розувастатина в комбинации и отдельно. Данные представлены как% изменения, представляют разницу% относительных условий при одновременном использовании розевастатина.

Увеличение, отмеченное значком ↑, ↔ Нет изменения, уменьшение — ↓.

** Было несколько исследований взаимодействия с различными дозами розевастатина в таблице суммирует наиболее значимые отношения.

Влияние розовудастатина на сопутствующие лекарства

Витамин К. Антагонисты

Как и в случае с другими ингибиторами HMG-COA Reductase, раннее использование розувастатина или увеличение дозы у пациентов, которые использовали как антагонисты витамина К (например, варфарина или другой антикоагулянт Coumarin), могут увеличить международный нормализованный соотношение (INR). Устранение розувастатина или уменьшение дозы может уменьшить МЧС. В таких случаях желаемый надлежащий мониторинг MOE.

Оральные контрацептивы / заместительная терапия гормона в (HRT)

Сопущенное использование розувастатина и оральных контрацептивов привело к увеличению акультета этинилэстрадиола и норгестрела на 26% и 34% соответственно. Таке підвищення плазмових рівнів крові слід враховувати при підборі дози пероральних контрацептивів. Даних щодо фармакокінетики препаратів у пацієнтів, які одночасно застосовують розувастатин та ГЗТ, немає, тому не можна виключати подібного ефекту. Однак комбінацію широко застосовували жінкам у рамках клінічних досліджень і переносили її добре.

Інші лікарські засоби

За даними спеціальних досліджень взаємодії клінічно значущої взаємодії із дигоксином не очікується.

Лопінавір/ритонавір

У фармакологічному дослідженні супутнє застосування розувастатину та комбінованого препарату, що містив два інгібітори протеази (лопінавір 400 мг/ритонавір 100 мг), у здорових добровольців асоціювалося з приблизно дворазовим та п’ятиразовим збільшенням показників рівноважного AUC _(0-24) та С _{m ах} для розувастатину відповідно. Взаємодія між розувастатином та іншими інгібіторами протеази не вивчалась.

Фузидова кислота

Ризик розвитку міопатії, включаючи рабдоміоліз, може бути підвищений при одночасному системному застосуванні фузидової кислоти зі статинами. Механізм цієї взаємодії (фармакодинамічний, фармакокінетичний або як фармакодинамічний, так і фармакокінетичний) досі невідомий. Були повідомлення про рабдоміоліз (включаючи рідкісні летальні випадки) у пацієнтів, які застосовують цю комбінацію.

Якщо системне застосування фузидової кислоти є необхідним, лікування розувастатином слід припинити на час застосування фузидової кислоти (див. розділ «Особливості застосування»).

Діти

Дослідження взаємодії проводили лише у дорослих. Ступінь взаємодії у дітей невідомий.

Особливості застосування.

Вплив на нирки

Протеїнурія, виявлена у результаті аналізу за тест-смужками та переважно канальцевого походження, спостерігалася у пацієнтів, які лікувалися вищими дозами розувастатину, зокрема 40 мг, і у більшості випадків була тимчасовою або переривчастою. Протеїнурія не була передвісником гострої або прогресуючої хвороби нирок (див. розділ «Побічні реакції»). Частота повідомлень про серйозні явища з боку нирок у постмаркетингових дослідженнях вища при застосуванні дози 40 мг. У пацієнтів, які приймають препарат у дозі 40 мг, у ході спостереження слід регулярно перевіряти функцію нирок.

Вплив на скелетну мускулатуру

Порушення з боку скелетної мускулатури, наприклад міалгія, міопатія та зрідка рабдоміоліз, спостерігалися у пацієнтів, які приймали розувастатин у будь-яких дозах, особливо більше 20 мг. Поодинокі випадки рабдоміолізу відзначалися при застосуванні езетимібу у комбінації з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Не можна виключати можливість фармакодинамічної взаємодії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), а тому таку комбінацію слід застосовувати з обережністю.

Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота повідомлень про випадки рабдоміолізу, пов’язаного із застосуванням розувастатину, у постмаркетинговому періоді була вищою при дозі 40 мг. Є повідомлення про рідкісні випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії, що клінічно проявляється стійкою проксизмальною м’язовою слабкістю і підвищенням рівня сироваткової креатинкінази, під час лікування або після припинення лікування статинами, включаючи розувастатин. У такому разі можуть бути необхідними додаткові нейром’язові і серологічні дослідження, лікування імуносупресивними препаратами.

Рівень креатинкінази

Рівень креатинкінази (КК) не слід вимірювати після значних фізичних навантажень або у разі наявності можливих альтернативних причин підвищення КК, що можуть ускладнювати інтерпретацію результатів. Якщо початкові рівні КК значно підвищені (>5 разів вище ВМН), протягом 5-7 днів необхідно зробити повторний аналіз, щоб підтвердити результати. Якщо результати повторного аналізу підтверджують, що початкове значення КК більше ніж у 5 разів перевищує ВНМ, застосування препарату розпочинати не слід.

Перед початком лікування

Розувастатин, як і решту інгібіторів ГМГ-КоА редуктази, слід з обережністю призначати пацієнтам зі схильністю до міопатії/рабдоміолізу. До факторів такого ризику належать:

– порушення функції нирок;

– гіпотиреоз;

– наявність в особистому або родинному анамнезі спадкових захворювань м’язів;

– наявність в анамнезі міотоксичності на тлі застосування інших інгібіторів ГМГ-КоА редуктази або фібратів;

– зловживання алкоголем;

– вік > 70 років;

– ситуації, що можуть призвести до підвищення рівнів препарату у плазмі (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Фармакокінетика»);

– супутнє застосування фібратів.

У таких пацієнтів пов’язаний із лікуванням ризик потрібно оцінювати, порівнюючи з очікуваною користю; також рекомендується клінічний моніторинг. Якщо початкові рівні КК значно підвищені (>5 разів вище ВМН), лікування розпочинати не слід.

У період лікування

Пацієнтів слід попросити негайно повідомляти про м’язовий біль, слабкість або судоми невідомої етіології, особливо якщо вони супроводжуються нездужанням або пропасницею. У таких пацієнтів потрібно вимірювати рівні КК. Застосування препарату слід припинити, якщо рівні КК значно підвищені (>5 х разів вище ВМН) або якщо симптоми з боку м’язів тяжкі та спричиняють щоденний дискомфорт (навіть якщо рівні КК ≤ 5 х ВМН). У разі зникнення симптомів та повернення рівня КК до норми можна поновити терапію розувастатином або альтернативним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази у найменшій дозі та під ретельним наглядом. Регулярно перевіряти рівні КК у асимптоматичних пацієнтів немає потреби. Дуже рідко повідомляли про випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії (ІОНМ) під час або після терапії статинами, у тому числі розувастатином. Клінічними проявами ІОНМ є слабкість проксимальних м’язів та підвищення рівня креатинкінази у сироватці крові, що зберігається навіть після припинення застосування статинів.

У клінічних дослідженнях не було отримано доказів підвищеного впливу на скелетну мускулатуру у невеликої кількості пацієнтів, які приймали розувастатин та супутні препарати. Однак підвищення частоти міозиту та міопатії відзначалося у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази разом із похідними фіброєвої кислоти, у тому числі гемфіброзилом, циклоспорином, нікотиновою кислотою, азольними протигрибковими препаратами, інгібіторами протеази та макролідними антибіотиками. Гемфіброзил підвищує ризик міопатії при супутньому застосуванні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА. Тому застосовувати розувастатин у комбінації із гемфіброзилом не рекомендується. Користь подальшої зміни рівня ліпідів при застосуванні розувастатину у комбінації з фібратами або ніацином потрібно ретельно зважувати порівняно із потенційними ризиками, пов’язаними з застосуванням таких комбінацій. Доза 40 мг протипоказана при супутньому застосуванні фібратів (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Побічні реакції»).

Розувастатин не слід застосовувати одночасно з препаратами для системного застосування, що містять фузидову кислоту, та протягом 7 днів після припинення застосування фузидової кислоти. Пацієнтам, для яких системне застосування фузидової кислоти є необхідним, слід припинити прийом статинів на цей період. Повідомляли про випадки рабдоміолізу (включаючи рідкісні летальні випадки) у пацієнтів, які приймали фузидову кислоту у комбінації зі статинами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Пацієнтам слід негайно звернутися до лікаря, якщо вони помічають у себе симптоми мʼязової слабкості, болю або чутливості. Терапію статином можна відновити через 7 днів після прийому останньої дози фузидової кислоти.

У виняткових випадках, якщо потрібне пролонговане системне застосування фузидової кислоти, наприклад, для лікування тяжких інфекцій, необхідність одночасного застосування розувастатину та фузидової кислоти слід детально розглядати у кожному конкретному випадку під ретельним наглядом лікаря.

Розувастатин не слід застосовувати пацієнтам із гострими, серйозними станами, що свідчать про міопатію або можливість розвитку ниркової недостатності внаслідок рабдоміолізу (таких як сепсис, гіпотензія, значне хірургічне втручання, травма, тяжкі метаболічні, ендокринні та електролітичні розлади або неконтрольовані судоми).

Вплив на печінку

Які і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, розувастатин слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які зловживають алкоголем та/або мають в анамнезі захворювання печінки.

Рекомендовано перевіряти біохімічні показники функції печінки перед початком лікування та через 3 місяці потому. Застосування розувастатину слід припинити або зменшити дозу, якщо рівень трансаміназ у сироватці крові більше ніж втричі перевищує верхню межу норми. Частота повідомлень про серйозні явища з боку печінки (переважно про підвищення рівня трансаміназ печінки) у післяреєстраційному періоді була більшою при застосуванні дози 40 мг.

У пацієнтів із вторинною гіперхолестеринемією, зумовленою гіпотиреозом або нефротичним синдромом, слід спочатку вилікувати основну хворобу, перш ніж розпочинати терапію розувастатином.

У післяреєстраційному періоді зрідка повідомляли про летальні або нелетальні випадки печінкової недостатності у пацієнтів, які приймали статини, у тому числі розувастатин. Якщо на тлі лікування розувастатином розвивається серйозне ураження печінки з клінічною симптоматикою та/або гіпербілірубінемією чи жовтяницею, слід негайно припинити прийом препарату. Якщо інших причин не виявлено, не слід поновлювати лікування розувастатином.

Раса

Дослідження фармакокінетики свідчать про зростання експозиції у пацієнтів монголоїдної раси приблизно вдвічі порівняно з європейцями. Для таких пацієнтів необхідна корекція дозування розувастатитину (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Протипоказання» та «Фармакокінетика»). Для пацієнтів азійської раси початкова доза розувастатину повинна бути 5 мг. Підвищена концентрація розувастатину у плазмі крові була помічена в азійських пацієнтів (див. розділ «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»). Слід взяти до уваги збільшену системну експозицію при лікуванні пацієнтів монголоїдної раси, у яких гіперхолестеринемія не контролюється адекватно дозами до 20 мг.

Інгібітори протеази

Підвищена системна експозиція до розувастатину спостерігалася в осіб, які застосовували розувастатин супутньо з різними інгібіторами протеази у поєднанні з ритонавіром. Слід обміркувати як користь від зниження рівня ліпідів за допомогою розувастатину у пацієнтів із ВІЛ, які отримують інгібітори протеази, так і можливість підвищення концентрацій розувастатину у плазмі крові на початку терапії та при підвищенні дози розувастатину у пацієнтів, які отримують інгібітори протеази. Одночасне застосування препарату з інгібіторами протеази не рекомендується, якщо доза розувастатину не скоригована (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Інтерстиціальна хвороба легень

Під час застосування деяких статинів, особливо при тривалому лікуванні, повідомляли про виняткові випадки інтерстиціальної хвороби легень (див. розділ «Побічні реакції»). До проявів цієї хвороби можна віднести задишку, непродуктивний кашель та загальне погіршення стану (стомлюваність, зниження маси тіла та гарячка). У разі підозри на інтерстиціальну хворобу легень застосування статинів слід припинити.

Цукровий діабет

Деякі факти свідчать, що статини підвищують рівень глюкози в крові та у деяких пацієнтів, яким загрожує високий ризик розвитку діабету в майбутньому, можуть спричиняти гіперглікемію такого рівня, при якому необхідне належне лікування діабету. Цю загрозу, однак, перевищує зниження ризику судинних порушень при застосуванні статинів, і тому вона не має бути підставою для припинення терапії статинами. За пацієнтами групи ризику (рівень глюкози натще 5,6-6,0 ммоль/л, ІМТ >30 кг/м ² , підвищений рівень тригліцеридів, артеріальна гіпертензія) слід встановити як клінічний, так і біохімічний контроль згідно з національними керівництвами.

У дослідженнях зареєстрована загальна частота цукрового діабету становила 2,8 % у групі прийому розувастатину та 2,3 % − у групі плацебо, переважно у пацієнтів із рівнем глюкози натще від 5,6 до 6,9 ммоль/л.

Як і щодо інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, при застосуванні розувастатину спостерігалося зростання HbA1c та рівнів глюкози у сироватці крові. У деяких випадках ці показники можуть перевищувати граничне значення для діагностики цукрового діабету, насамперед у пацієнтів з високим ризиком розвитку діабету.

У клінічних дослідженнях було показано, що застосування розувастатину в якості монотерапії не спричиняє зниження базової концентрації кортизолу плазми крові і не впливає на резерв надниркових залоз. Необхідна обережність у разі одночасного застосування розувастатину та інших лікарських засобів, здатних знижувати рівні чи активність ендогенних стероїдних гормонів, наприклад кетоконазолу, спіронолактону та циметидину.

Діти

Досвід клінічних досліджень застосування препарату дітям та підліткам обмежений, і довготривалі ефекти застосування розувастатину (>1 рік) на статеве дозрівання невідомі.

Є дані, що тривале застосування розувастатину у дітей та підлітків супроводжується підвищенням рівня КК та симптомами з боку м’язів після фізичного навантаження або підвищеної фізичної активності (див. розділ «Побічні реакції»).

Допоміжні речовини

Препарат містить лактозу. Якщо у пацієнта встановлена непереносимість деяких цукрів, слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Розувастатин протипоказаний у період вагітності або годування груддю.

Жінкам, репродуктивного віку слід застосовувати належні засоби контрацепції.

Оскільки холестерин та інші продукти біосинтезу холестерину відіграють істотну роль у розвитку плода, потенційний ризик від пригнічення ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату в період вагітності. Дані досліджень на тваринах щодо токсичного впливу на репродуктивну функцію обмежені. Якщо пацієнтка завагітніє у період застосування цього препарату, лікування слід негайно припинити.

Оскільки інший лікарський засіб цього класу проникає у грудне молоко людини та враховуючи, що інгібітори ГМГ-КоА-редуктази можуть спричиняти серйозні небажані реакції у немовлят, жінкам, які потребують лікування розувастатином, слід рекомендувати утриматися від годування груддю. Даних щодо проникнення препарату у грудне молоко у людини немає (див. розділ «Протипоказання»).

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Досліджень щодо впливу розувастатину на здатність керувати автомобілем та працювати з механізмами не проводили. Однак, з огляду на фармакодинамічні властивості препарату, малоймовірно, що розувастатин чинитиме вплив на таку здатність. При керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами слід враховувати можливість запаморочення у період лікування.

Спосіб застосування та дози.

Перед початком лікування пацієнту слід призначити стандартну гіпохолестеринемічну дієту, якої він повинен дотримуватися і протягом лікування. Дозу слід підбирати індивідуально залежно від мети терапії та відповіді пацієнта на лікування, керуючись поточними загальноприйнятими рекомендаціями.

Розувастатин можна приймати у будь-який час дня незалежно від прийому їжі.

Лікування гіперхолестеринемії

Рекомендована початкова доза становить 5* або 10 мг перорально 1 раз на добу як для пацієнтів, які раніше не застосовували статини, так і переведених на препарат з прийому іншого інгібітора ГМГ-КоА-редуктази.

*Оскільки таблетка не ділиться, у випадку призначення препарату у дозі менше 10 мг слід застосовувати препарати розувастатину з можливістю такого дозування.

При виборі початкової дози слід враховувати рівні холестерину в кожного окремого пацієнта та ризик серцево-судинних порушень у майбутньому, а також імовірність розвитку небажаних реакцій. У разі необхідності підвищувати дозу до наступного рівня можна через 4 тижні (див. розділ «Фармакодинаміка»). З огляду на те, що на тлі застосування препарату в дозі 40 мг небажані реакції виникають частіше, ніж при менших дозах (див. розділ «Побічні реакції»), остаточно титрувати дозу до 40 мг варто лише пацієнтам із тяжкою гіперхолестеринемією та високим ризиком серцево-судинних порушень (зокрема у хворих із сімейною гіперхолестеринемією), у яких не вдалося досягти мети лікування при застосуванні дози 20 мг і які перебуватимуть під регулярним наглядом (див. розділ «Особливості застосування»). На початку прийому препарату у дозі 40 мг рекомендований нагляд спеціалістів.

Запобігання порушенням з боку серцево-судинної системи

У дослідженні зниження ризику порушень з боку серцево-судинної системи препарат застосовували у дозі 20 мг на добу (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Пацієнти літнього віку

Рекомендована початкова доза для пацієнтів віком > 70 років становить 5* мг (див. розділ «Особливості застосування»). Інша корекція дози з огляду на вік не потрібна.

*Оскільки таблетка не ділиться, у випадку призначення препарату у дозі менше 10 мг слід застосовувати препарати розувастатину з можливістю такого дозування.

Пацієнти із нирковою недостатністю

Пацієнтам із легкими або помірними порушеннями функції нирок корекція дози не потрібна.

Рекомендована початкова доза для пацієнтів із помірними порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну <60 мл/хв) становить 5* мг.

*Оскільки таблетка не ділиться, у випадку призначення препарату у дозі менше 10 мг слід застосовувати препарати розувастатину з можливістю такого дозування.

Доза 40 мг протипоказана пацієнтам із помірними порушеннями функції нирок. Застосування розувастатину пацієнтам із тяжкими порушеннями ниркових функції протипоказано у будь-яких дозах (див. розділи «Протипоказання» та «Фармакокінетика»).

Пацієнти із порушеннями функції печінки

У пацієнтів із порушеннями печінки, що оцінювалися у 7 або менше балів за шкалою Чайлда-П’ю, підвищення системної експозиції розувастатину не спостерігалося. Однак в осіб із порушеннями у 8 та 9 балів за шкалою Чайлда-П’ю системна експозиція зростала (див. розділ «Фармакокінетика»). У таких пацієнтів доцільною є оцінка функції нирок (див. розділ «Особливості застосування»). Досвід застосування препарату пацієнтам, які набрали більше 9 балів за шкалою Чайлда-П’ю, відсутній. Розувастатин протипоказаний пацієнтам з активними захворюваннями печінки (див. розділ «Протипоказання»).

Раса

У пацієнтів монголоїдної раси спостерігалася підвищена системна експозиція препарату (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»). Рекомендована початкова доза для пацієнтів азійського походження становить 5 мг; доза 40 мг таким пацієнтам протипоказана.

Генетичний поліморфізм

Певні типи генетичного поліморфізму можуть призводити до підвищення експозиції розувастатину (див. розділ «Фармакокінетика»). Пацієнтам із відомою наявністю таких типів поліморфізму рекомендується застосовувати меншу добову дозу розувастатину.

Пацієнти зі схильністю до розвитку міопатії

Рекомендована початкова доза для пацієнтів із факторами ризику до розвитку міопатії становить 5* мг (див. розділ «Особливості застосування»).

*Оскільки таблетка не ділиться, у випадку призначення препарату у дозі менше 10 мг слід застосовувати препарати розувастатину з можливістю такого дозування.

Доза 40 мг протипоказана деяким із таких пацієнтів (див. розділ «Протипоказання»).

Супутнє застосування

Розувастатин є субстратом різних транспортних білків (наприклад ОАТР1В1 та BCRP). Ризик міопатії (у тому числі рабдоміолізу) зростає при супутньому застосуванні розувастатину із певними лікарськими засобами, що можуть підвищувати його концентрацію у плазмі крові внаслідок взаємодії з цими транспортними білками (наприклад циклоспорином та певними інгібіторами протеази, в тому числі комбінаціями ритонавіру з атазанавіром, лопінавіром та/або типранавіром; див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). По можливості слід розглянути застосування альтернативних лікарських засобів та, у разі необхідності, тимчасово перервати терапію розувастатином. Якщо супутнього застосування цих лікарських засобів із розувастатином уникнути неможливо, слід ретельно зважити користь та ризик від супутнього застосування та відповідним чином відкорегувати дозу розувастатину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Діти.

Застосування препарату дітям має проводити лише спеціаліст.

Застосовувати дітям та підліткам віком від 10 до 17 років (хлопчики на стадії розвитку ІІ та вище за Таннером та дівчата, в яких менструації почалися щонайменше 1 рік тому).

Звичайна початкова добова доза для дітей та підлітків із гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією становить 5* мг на добу. Препарат зазвичай приймати перорально в дозах від 5* мг до 20 мг 1 раз на добу.

*Оскільки таблетка не ділиться, у випадку призначення препарату у дозі менше 10 мг слід застосовувати препарати розувастатину з можливістю такого дозування.

Підвищувати дозу слід відповідно до індивідуальної відповіді дитини на лікування та переносимості препарату, дотримуючись рекомендацій щодо лікування дітей (див. розділ «Особливості застосування»). Перед початком терапії розувастатином дітям та підліткам слід призначити стандартну гіпохолестеринемічну дієту, якої пацієнти мають дотримуватися і протягом лікування. Безпеку та ефективність лікарського засобу у дозах більше 20 мг у цій популяції не досліджували.

Таблетки по 40 мг не застосовувати дітям.

Діти віком до 10 років

Досвід лікування дітей віком до 10 років обмежений застосуванням препарату у невеликої кількості пацієнтів (віком від 8 до 10 років) із гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією. Таким чином, розувастатин не рекомендується застосовувати дітям віком до 10 років.

Передозування.

Специфічного лікування передозування немає. У разі передозування пацієнта слід лікувати симптоматично та, у разі необхідності, вжити підтримуючих заходів. Потрібно контролювати функції печінки та рівні КК. Ефективність гемодіалізу малоймовірна.

Побічні реакції.

З боку крові та лімфатичної системи: тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, в тому числі ангіоневротичний набряк.

З боку ендокринної системи: цукровий діабет ^* .

Психічні розлади: депресія.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, поліневропатія, втрата памʼяті, периферична невропатія, розлади сну (в тому числі безсоння та нічні кошмари).

З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння: кашель, задишка.

З боку травного тракту: запор, нудота, абдомінальний біль, панкреатит, діарея.

З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівня печінкових трансаміназ, жовтяниця, гепатит.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: свербіж, висип, кропивʼянка, синдром Стівенса-Джонсона.

З боку скелетної мускулатури та сполучної тканини: міалгія, міопатія (в тому числі міозит), рабдоміоліз, артралгія, ураження сухожиль, інколи ускладнені їх розривами, імуноопосередкована некротизуюча міопатія.

З боку нирок та сечовидільної системи: гематурія.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: гінекомастія.

Загальні розлади та стан місця введення: астенія, набряк.

^* Частота залежить від наявності факторів ризику (рівень глюкози натще ≥ 5,6 ммоль/л, ІМТ > 30 кг/м ² , підвищені рівні тригліцеридів, артеріальна гіпертензія в анамнезі).

Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА, частота побічних реакцій залежить від дози препарату.

Вплив на нирки

Протеїнурія, виявлена у результаті аналізу за тест-смужками та переважно канальцевого походження, спостерігалася у пацієнтів, які застосовували розувастатин. Зміни вмісту білка у сечі від нуля або слідів до значення ++ або більше спостерігалися у < 1 % пацієнтів у деяких часових точках у ході застосування препарату в дозах 10 та 20 мг і у приблизно 3 % – при дозі 40 мг. Невелике збільшення частоти зміни вмісту від нуля або слідів до значення + спостерігалися при дозі 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшувалася або зникала спонтанно при продовженні терапії. За даними досліджень та постмаркетингових спостережень на даний час не виявлено причинно-наслідкового зв’язку між протеїнурією та гострим або прогресуючим захворюванням нирок.

На тлі застосування розувастатину відзначено випадки гематурії; за даними досліджень частота її мала.

Вплив на скелетну мускулатуру

Ураження скелетної мускулатури, такі як міалгія, міопатія (у тому числі міозит), та зрідка рабдоміоліз із гострою нирковою недостатністю або без неї були відзначені при застосуванні будь-яких доз розувастатину, особливо при дозах > 20 мг.

У пацієнтів, які приймали розувастатин, спостерігалося дозозалежне зростання рівнів КК; у більшості випадків явище було слабким, асимптоматичним та тимчасовим. Якщо рівні КК підвищені (> 5 разів вище ВМН), лікування слід припинити (див. розділ «Особливості застосування»).

Вплив на печінку

Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у невеликої кількості пацієнтів, які приймали розувастатин, відзначалося дозозалежне збільшення рівня трансаміназ; у більшості випадків явище було слабким, асимптоматичним та тимчасовим. При застосуванні розувастатину також відзначалося підвищення рівнів HbA1c.

На тлі застосування деяких статинів відзначалися такі небажані явища: розлад статевої функції, окремі випадки інтерстиціальної хвороби легень, особливо при тривалому застосуванні (див. розділ «Особливості застосування»).

Частота повідомлень про рабдоміоліз, серйозні порушення з боку нирок та печінки (переважно підвищення активності печінкових трансаміназ) більша при застосуванні препарату в дозі 40 мг.

У процесі післяреєстраційного застосування розувастатину ідентифіковано таку небажану реакцію як летальна та нелетальна печінкова недостатність. Оскільки про цю реакцію повідомляли спонтанно з популяції невизначеної кількості, неможливо достовірно оцінити її частоту або встановити наявність причинно-наслідкового зв’язку з застосуванням препарату.

Зрідка у післяреєстраційному періоді повідомляли про порушення когнітивних функцій (наприклад погіршення пам’яті, забудькуватість, амнезія, сплутаність свідомості), що асоціюються із застосуванням статинів. Про такі когнітивні проблеми повідомляли у зв’язку з усіма статинами. Явища, про які йдеться у повідомленнях, зазвичай мають легкий характер і минають після відміни статинів, а також мають різний час до появи симптомів (від 1 дня до декількох років) та до зникнення симптомів (медіана – 3 тижні).

Діти

Підвищення рівня креатинкінази > 10 разів вище ВМН та симптоми з боку м’язів після фізичного навантаження або підвищеної фізичної активності спостерігалися частіше у 52-тижневому клінічному дослідженні з участю дітей та підлітків порівняно з дорослими (див. розділ «Особливості застосування»). Проте профіль безпеки розувастатину у дітей та підлітків був подібним до такого у дорослих.

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

Таблетки по 10 мг: по 14 таблеток у блістері. По 2 або 6 блістерів у картонній упаковці.

Таблетки по 20 мг та по 40 мг: по 14 таблеток у блістері. По 2 блістери у картонній упаковці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

ТОВ «КУСУМ ФАРМ».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

40020, Україна, Сумська область, м. Суми, вул. Скрябіна, 54

Картинка с сайта: megapteka.ru

ИМЕЮТСЯ ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ. ВОЗМОЖНЫ ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ. НЕОБХОДИМА КОНСУЛЬТАЦИЯ СПЕЦИАЛИСТА.

Все авторы

Содержание

• Состав
• От чего таблетки
• Через сколько действует?
• Дозировка
• Противопоказания
• Побочные действия
• Совместимость с алкоголем
• Эторелекс и Аркоксиа, Эторикоксиб: что лучше
• Эторелекс или Диклофенак: что безопаснее
• Эторелекс или Ибупрофен: что лучше
• Краткое содержание

Картинка с сайта: megapteka.ru

Содержание

Действующее вещество

ATX

Фармакологическая группа

Лекарственная форма

Состав

Описание лекарственной формы

Фармакокинетика

Фармакодинамика

Показания

Противопоказания

Способ применения и дозы

Побочные действия

Взаимодействие

Передозировка

Особые указания

Форма выпуска

Условия отпуска из аптек

Условия хранения

Срок годности

Производитель

Описание проверено

• Комкова Людмила Александровна
  (Провизор)
  
  Опыт работы: более 12 лет