Милиносик для детей инструкция

Заболеваемость АР, по результатам эпидемиологических исследований, за последние десятилетия значительно выросла, и на сегодняшний день данной патологией страдает от 10 до 30 % людей, с ежегодным приростом 1,5–2 %. По данным ВОЗ GLORIA (2004) (Global Resources in Allergy), у 50 % детей и взрослых, страдающих аллергическим ринитом, выявляется синусит (риносинусит). При длительно персистирующих симптомах АР такой процент осложнений еще выше. Основным патогенетическим звеном аллергического ринита/риносинусита является отек слизистой оболочки носа, вызванный аллергической реакцией на респираторные аллергены. В результате отека нарушается деятельность соустьев околоносовых пазух и слуховой трубы, что, в свою очередь, запускает порочный круг патологических процессов в околоносовых пазухах и полости среднего уха: снижение парциального давления, увеличение отечности, появление транссудата, нарушение двигательной активности мерцательного эпителия, активизацию условно-патогенной флоры. Вследствие этого развиваются острые бактериальные риносинуситы, средние отиты, нередко переходящие в хронические формы.

Нарушение носового дыхания обусловливает развитие целого ряда связанных с ним проблем: отсутствие аппетита, нарушения сна, концентрации внимания и снижение трудоспособности. Пациент с нарушением носового дыхания находится в постоянной стрессовой ситуации, отягощающей течение основного заболевания.

Для того чтобы разорвать данный порочный круг, в составе комплексной терапии аллергических ринитов/риносинуситов, помимо антигистаминных препаратов, стабилизаторов тучных клеток и глюкокортикоидов, применяются топические и системные деконгестанты — симптоматические средства, способствующие восстановлению носового дыхания и предупреждающие развитие осложнений. Обыкновенно для купирования заложенности носа и ринореи при аллергических ринитах и рино–синуситах широко применяются сосудосуживающие капли в нос (топические деконгестанты), как назначаемые врачами, так и бесконтрольно применяемые пациентами.

Назальные деконгестанты быстро и эффективно ликвидируют симптомы заложенности носа и ринорею, и этим обусловлена их высокая популярность у населения. Большинство деконгестантов отпускаются без рецепта, и многие больные применяют их самостоятельно, без предварительной консультации с врачом. Именно с этим связано большое количество осложнений и неоднозначное отношение специалистов к этой группе препаратов.

Назальными деконгестантами (от congestion — «закупорка», «застой») называют группу препаратов, вызывающих вазоконстрикцию сосудов слизистой оболочки полости носа. Они обладают адреналиноподобным действием. Являясь альфа-адреномиметиками, назальные деконгестанты вызывают стимуляцию адренергических рецепторов гладкой мускулатуры сосудистой стенки с развитием обратимого спазма. В зависимости от пути введения различают системные и местные (топические) деконгестанты.

Проблемы, которые возникают при применении местных сосудосуживающих средств, можно разделить на 2 группы: 1) местные симптомы и 2) общетоксическое действие топических деконгестантов, которое зачастую наиболее выражено у детей. Местные отрицательные проявления сосудосуживающих капель таковы: 1) преходящее ощущение жжения, сухости в полости носа и носоглотки; 2) синдром рикошета (rebound-syndrome). Синдром рикошета проявляется в виде реактивной гиперемии слизистой оболочки полости носа и возобновления выделения назального секрета. Длительное применение местных сосудосуживающих средств часто приводит к нарушению мукоцилиарного клиренса, атрофии слизистой оболочки носа и вызывает развитие медикаментозного ринита.

В качестве основной причины данного состояния рассматривается возникновение рефрактерности сосудов слизистой оболочки носа к адреномиметикам, что приводит к развитию вторичной назальной вазодилатации. Поэтому данные препараты имеют весьма ограниченное применение, не более 4–5 суток [9]. У подростков на фоне парасимпатикотонии возможно нарушение вегетативной регуляции сосудов и желез полости носа с развитием назальной гиперреактивности, медикаментозного ринита. Отрицательным фактором применения местных сосудосуживающих средств также является высушивание слизистой оболочки носа. За счет анемизации сокращается выработка секрета бокаловидными клетками и слизистыми железами. Снижается также и функция мерцательного эпителия, затрудняется самоочищение пазух носа. Это побочное действие часто является причиной развития бактериального процесса в околоносовых пазухах [4]. Также большинство топических деконгестантов содержат бензалкония хлорид — консервант-антисептик, вызывающий цилиотоксический эффект, сопровождающийся раздражением, гиперсекрецией и замедлением мукоцилиарного транспорта, что затрудняет самоочищение пазух носа и приводит к развитию риносинуситов. Для местных деконгестантов также характерно общетоксическое и стимулирующее воздействие. С учетом того, что практически все вещества, попавшие на слизистую оболочку носа, сразу же всасываются и через несколько минут оказываются в русле крови, они способны оказывать и системное неблагоприятное действие. Анализ историй болезни детей, попавших в токсикологические отделения, показал, что причинами отравления во многих случаях была передозировка деконгестантов, их бесконтрольное применение и использование «взрослых» дозировок в педиатрической практике. По некоторым данным [11], отравления деконгестантами составили в среднем 23 % от всех медикаментозных интоксикаций и их число ежегодно увеличивается. Если в 2000 г. лишь у 4,5 % детей с отравлениями причиной было использование де–конгестантов, то в 2004 г. — у 26 % [12].

Одной из причин отравлений можно считать незрелость механизма возврата адреномиметиков в пресинаптическое окончание и недостаточную активность инактивирующих ферментов. Это приводит к увеличению концентрации деконгестантов в крови и появлению симптомов отравления. Полное созревание механизмов синтеза, захвата, депонирования и инактивации катехоламинов происходит только к 6–8-му году жизни [11], поэтому у старших детей и взрослых почти не бывает передозировки деконгестантов [4]. Причинами бесконтрольного использования сосудосуживающих капель являются: незнание родителей о побочном действии этих медикаментов, их широкая доступность вследствие безрецептурной продажи, а также отсутствие должного контроля применения сосудосуживающих капель со стороны медицинских работников. При анализе клинических проявлений установлена двухфазность течения отравления деконгестантами. В первой фазе действия альфа-адреномиметиков отмечается общая слабость, тошнота, рвота, головокружение, головная боль, беспокойство и чувство страха. У детей определяется умеренная бледность кожных покровов (спазм периферических сосудов), тахикардия (усиление сократительной способности миокарда и повышение артериального давления).

При нарастании концентрации деконгестантов в крови развивается вторая фаза с типичными симптомами отравления: мышечная гипотония, усиление бледности кожных покровов, снижение температуры тела, брадикардия и др. Нарушения рекомендуемого режима дозирования (увеличение разовых доз или частоты использования) могут привести к передозировке с развитием таких серьезных патологических состояний, как гипотермия и угнетение ЦНС, вплоть до развития комы. Очень трудно дозировать носовые капли, они незаметно стекают в носоглотку, и родители не всегда соблюдают указанную дозу. Поэтому желательно ограничивать использование деконгестантов у детей первых лет жизни. Повышенная проницаемость слизистых оболочек у детей грудного возраста, а также склонность к развитию генерализованных реакций при использовании местных вазоактивных средств делает применение сосудосуживающих средств небезопасным, с угрозой развития тяжелых побочных реакций или легкой передозировки препарата [4].

Из всех деконгестантов системного воздействия самым безопасным является фенилэфрин. Его прием редко вызывает возбуждение, тревожность, раздражительность, повышение артериального давления, а быстрое выведение фенилэфрина делает его применение более безопасным у маленьких детей, у которых длительный деконгестивный эффект нежелателен в связи с риском развития негативных явлений и легкостью передозировки действующего вещества. Мягкий эффект фенилэфрина делает его более предпочтительным для использования в детском возрасте [13]. В 2000 г. Управление по контролю за пищевыми продуктами и лекарственными средствами США (FDA) приняло решение о безопасности и эффективности фенилэфрина для перорального применения и его безрецептурном отпуске.

Сегодня на отечественном фармацевтическом рынке единственным безрецептурным деконгестантом для системного применения является препарат Мили –Носик («Мили Хелскере Лтд.», Великобритания), т.е. Мили –Носик — это единственные в Украине капли для лечения ринитов, в том числе и аллергического генеза, которые назначаются внутрь. Препарат разрешен детям в возрасте от 4 лет. В состав Мили Носик входит фенилэфрин и хлорфенирамина малеат.

Фенилэфрин — симпатомиметический аминофиллин, стимулирующий α-адренорецепторы, расположенные на посткапиллярных сосудах и кавернозно-венозных синусах слизистой оболочки носа, в результате чего происходит их сужение и, соответственно, уменьшение кровенаполнения, что способствует снижению отека слизистого эндотелия носа и носоглотки, уменьшению экссудативных проявлений.

Хлорфенирамина малеат — блокатор Н1-гистаминовых рецепторов оказывает антисеротониновое, антигистаминное и слабое антихолинергическое действие. Он уменьшает выраженность аллергических реакций, опосредованных действием гистамина, уменьшает проницаемость капилляров, сужает сосуды, устраняет отечность и гиперемию слизистой оболочки полости носа, носоглотки и придаточных пазух носа, а также уменьшает местные экссудативные проявления, подавляя симптомы аллергического ринита: чихание, ринорею, зуд глаз, носа.

Одновременное использование деконгестанта и антигистаминного средства для лечения ринитов различной этиологии, включая аллергический ринит, более эффективно в педиатрической практике, чем монотерапия данными препаратами [10]. Это сочетание действующих веществ позволяет не только оптимизировать общее состояние ребенка, но и предупредить развитие возможных осложнений. Дозировка и режим использования препарата Мили Носик: 4–6 лет — по 1 мл; 6–12 лет — по 1,5 мл; старше 12 лет и взрослым — по 1,5–2 мл 3 раза в сутки перорально. Максимальная продолжительность лечения — 4–5 дней.

После применения препарата Мили Носик per os восстановление носового дыхания в связи с уменьшением отека слизистой носа наступает через 10–15 минут и сохраняется в течение 6 часов. Таким образом, преимуществом применения препарата Мили Носик у детей является хорошая переносимость (отсутствует раздражение слизистой оболочки носа), приятный вкус и запах, что облегчает лечение ребенка, а также более быстрое восстановление функции носового дыхания за счет улучшения функции мерцательного эпителия. Применение препарата Мили Носик в детской практике рекомендовано в том числе у детей младшего возраста, при различных патологиях, когда требуется быстрое и устойчивое восстановление носового дыхания. Особенно показано применение препарата Мили Носик детям с предрасположенностью к аллергическим состояниям. Каждая мама знает, что такая простая процедура, как закапывание капель в нос, может превратиться в настоящую экзекуцию для малыша и в испытание «на прочность нервов» для родителей. Оптимальным решением этой проблемы и стало создание комбинированного препарата Мили Носик.

Пероральный путь введения препарата Мили Носик исключает локальное воздействие на слизистую оболочку носа, благодаря чему в ней не возникает функциональных и морфологических изменений. Это особенно важно при выраженной альтерации слизистой носа (сильный насморк, носовое кровотечение). Капли для перорального применения Мили Носик можно использовать у детей начиная с 4-летнего возраста при аллергических ринитах и риносинуситах, сенной лихорадке, при острых и хронических ринитах и риносинуситах инфекционной и неинфекционной этиологии. Назначение препарата Мили Носик также целесообразно в лечении медикаментозного ринита, вызванного длительным приемом топических сосудосуживающих средств. Замена на 5-дневный срок топических деконгестантов приемом Мили Носик позволяет достаточно легко отказаться от сосудосуживающих капель, при этом реакция макроорганизма минимальна. Слизистая оболочка полости носа постепенно приобретает нормальный вид, отмечается восстановление ее функции.

К Мили Носик в форме капель для приема внутрь прилагается градуированная пипетка, обеспечивающая удобство, безопасность применения и строгую точность дозирования препарата. К несомненным преимуществам препарата также относится отсутствие привыкания и хорошая переносимость. Мили Носик практически не вызывает нежелательных эффектов, имеет малиновый вкус и приятный запах, что значительно облегчает лечение ребенка.

Таким образом, комбинированный системный деконгестант Мили Носик — важная составляющая комплексного лечения аллергических ринитов и риносинуситов, позволяющая эффективно и безопасно, минуя локальное воздействие на слизистую носа, восстановить носовое дыхание, купировать ринорею, устранить чихание и зуд как у детей, так и у взрослых пациентов. Недаром среди клиницистов бытует поговорка: «Не мучай нос — прими per os».

Подготовила Татьяна Чистик

Cписок литературы находится в редакции

1. Главная
2. Каталог
3. Мили Носик
4. Цены
5. Нижний Новгород

Мили Носик цены в аптеках Нижний Новгород

Цены на Мили Носик в аптеках Нижний Новгород:
найдено 1 предложение и 1 аптека.
Сравнение цен и наличие Мили Носик в аптеках, все цены актуальны на сегодняшний день. Купить лекарства вы сможете в любой из нижеперечисленных аптек Нижний Новгород.
Укажите ваш точный адрес, чтобы купить Мили Носик в ближайшей аптеке

283 ₽

Средняя оценка 0 из 5

Склад:

діючі речовини: хлорфеніраміну малеат,  фенілефрину гідрохлорид;

1 мл містить  2 мг хлорфеніраміну малеату, 2,5 мг фенілефрину гідрохлориду;

допоміжні речовини: цукроза, кислота бензойна  (E 210),  динатрію едетат, сорбіту розчин (E 420), пропіленгліколь, натрію гідроксид, ароматизатор малини, барвник кармоїзин (Е 122), вода очищена.

Лікарська форма.

Краплі оральні з фруктовим смаком.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора рідина від світло-рожевого до рожевого кольору.  

Фармакотерапевтична група. Протинабрякові  засоби для системного застосування при патології порожнини носа. Код ATХ R01 BА53.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка

Фенілефрин ‒ симпатоміметичний  амінофілін, що спричиняє звуження   кровоносних судин шляхом стимуляції a-адренергічних рецепторів, розташованих на посткапілярних судинах та кавернозно-венозних синусах слизової оболонки носа. Звуження кровоносних судин знижує кровонаповнення слизової оболонки носоглотки і спричиняє таким чином  довготривале зменшення її набряку.

Хлорфеніраміну малеат ‒ блокатор Н1-гістамінових рецепторів. Чинить протиалергічну дію, зменшує прояви ексудації. Виявляє помірно виражений седативний ефект.

Фармакокінетика

Фенілефрин швидко всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Він розподіляється по різних тканинах та рідинах, метаболізується за участю МАО в кишковій стінці та у печінці. Виводиться з сечею незміненим.

Хлорфеніраміну малеат добре всмоктується у шлунково-кишковому тракті.  Найвища його концентрація у плазмі досягається через 1-4 години після вживання внутрішньо. Він проходить через плаценту та виділяється у грудне молоко. Добре зв’язується з протеїнами плазми, повністю метаболізується в організмі і виводиться в основному із сечею у вигляді метаболітів.

Клінічні характеристики.

Показання.

Застуда, яка супроводжується ринореєю, відчуттям закладеності носа, сльозотечею, постійним чханням.

Інфекційні та алергічні ринофарингіти, поліноз (сінна гарячка); симптоматичне лікування гострих  та хронічних  захворювань верхніх дихальних шляхів: риніти, синусити, фарингіти.

Протипоказання.

Підвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату або до інших антигістамінних засобів; тяжкі порушення серцевої провідності, декомпенсована серцева недостатність;  артеріальна гіпертензія, виражений атеросклероз, тяжкі захворювання коронарних артерій; епілепсія, феохромоцитома, гіпертиреоз, закритокутова глаукома, захворювання уретри та передміхурової залози з утрудненим сечовипусканням, обструкція шийки сечового міхура; пілородуоденальна обструкція, ниркова недостатність, цукровий діабет.

Не застосовувати разом з інгібіторами моноаміноксидази (МАО) та протягом 2 тижнів після припинення застосування інгібіторів МАО, при одночасному застосуванні з трициклічними антидепресантами або  ß-адреноблокаторами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Фенілефрин.

Фенілефрину   гідрохлорид   не   слід   застосовувати  з   α—  блокаторами, іншими антигіпертензивними засобами, фенотіазиновими похідними (наприклад прометазин), бронходилататорними симпатоміметичними засобами,  гуанетидином, наперстянкою, алкалоїдами раувольфії, індометацином, метилдопою, глюкокортикостероїдами; препаратами, що впливають на апетит, амфетаміноподібними  психостимуляторами, стимуляторами пологів, анестетиками, алкалоїдами ріжків, іншими препаратами, що стимулюють центральну нервову систему, теофіліном.

Можливе підвищення судинозвужуючої дії препарату при одночасному його застосуванні із стимуляторами пологової діяльності та аритмій при застосуванні з анестетиками. Можливе значне підвищення артеріального тиску при одночасному внутрішньовенному введенні алкалоїдів споришу.

Атропіну сульфат блокує рефлекторну брадикардію, спричинену фенілефрином, та збільшує вазопресорну відповідь на фенілефрин. Одночасний прийом фенілефрину з ß-адреноблокаторами може призвести до артеріальної гіпертензії та надмірної брадикардії з можливою серцевою блокадою. Слід з обережністю застосовувати з гормонами щитовидної залози, препаратами, що впливають на серцеву провідність (серцеві глікозиди, антиаритмічні препарати). При одночасному застосуванні з препаратами, що зумовлюють виведення калію, наприклад, з деякими діуретиками типу фуросеміду, можливе посилення гіпокаліємії та зменшення артеріальної чутливості до таких вазопресорних препаратів, як фенілефрин.

Не слід застосовувати разом з іншими судинозвужувальними засобами (при будь-якому шляху введення останніх).

Одночасний прийом фенілефрину та інших симпатоміметиків може призвести до додаткової стимуляції центральної нервової системи до надзвичайно високого рівня, що супроводжується нервозністю, дратівливістю, безсонням. Також імовірні напади судом. Окрім цього, одночасний прийом інших симпатоміметиків разом із фенілефрином може призвести до збільшення судинозвужувальної дії або серцево-судинної дії будь-якого з цих двох медичних препаратів.

Хлорфенірамін.

Посилює дію лікарських засобів, що пригнічують центральної нервової системи (гіпнотичних засобів, анестетиків, інгібіторів МАО, трициклічних антидепресантів, антипаркінсонічних препаратів, барбітуратів, транквілізаторів, наркотичних аналгетиків, а також — алкоголю), посилює антихолінергічну дію атропіну, спазмолітиків, протипаркінсонічних препаратів. 

Може пригнічувати дію антикоагулянтів і взаємодіяти з прогестероном, резерпіном, тіазидними діуретиками. Одночасне застосування контрацептивів може призвести до зниження ефективності антигістамінного компонента препарату.

Особливості застосування.

Препарат повинен призначати лікар тільки після оцінки співвідношення ризик/користь у таких випадках: артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, хвороба/синдром Рейно, розлади сечовипускання, підвищений внутрішньоочний тиск, гіпертрофія простати, панкреатит.

Амінофіліни можуть спричиняти порушення функцій центральної нервової системи та, як наслідок, викликати появу судом. Фенілефрин, який є складовою препарату, може виявляти судинозвужувальний ефект, спричинити серцево-судинну недостатність з проявами артеріальної гіпотензії.  В зв’язку з цим препарат потрібно застосовувати з обережністю пацієнтам старше 70 років та хворим на серцево-судинні  захворюваннями.

Під час лікування препаратом не слід застосовувати седативні/снодійні лікарські засоби (особливо барбітурати), що підвищують седативну дію антигістамінних препаратів (хлорфенірамін малеату). З обережністю застосовувати у пацієнтів із захворюваннями печінки та нирок.

У разі, якщо захворювання викликане бактеріальною інфекцією, рекомендоване одночасне лікування антибіотиками. 

Під час приймання препарату забороняється вживати алкоголь!

Не застосовувати у пацієнтів з вродженою непереносимістю фруктози, порушенні всмоктування глюкози-галактози чи сахарози-ізомальтози.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Не рекомендовано застосовувати  у період вагітності та годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Під час застосування препарату пацієнт повинен уникати керуванням  автомобілем, роботи з механізмами та інших потенційно небезпечних видів діяльності.

Спосіб застосування та дози.

Градуйована піпетка знаходиться усередині упаковки.

Дітям віком від 4 років до 6 років:           1,0 мл;

Дітям віком від 6 років до 12 років:         1,5 мл;

Дітям віком від 12 років та дорослим:   доза встановлюється індивідуально – 1,5-2 мл. 

Приймати внутрішньо 3 рази на добу. Максимальний термін лікування: 4-5 діб.

Діти.

Не застосовувати  дітям віком до 4 років.

Передозування.

Симптоми передозування фенілерину: при передозуванні можливе посилення проявів побічних реакцій, особливо при тривалому застосуванні.

Можуть спостерігатися порушення серцевого ритму, підвищення артеріального тиску, артеріальна гіпотензія, біль та дискомфорт у ділянці серця, відчуття серцебиття, задишка, некардіогенний набряк легень, збудження, судоми, головний біль, тремор, порушення сну, занепокоєння, тривога, нервозність, дратівливість, неадекватна поведінка, психози з галюцинаціями, безсоння, слабкість, анорексія, нудота, блювання, олігурія, затримка сечовипускання, болюче або утруднене сечовипускання, почервоніння обличчя, відчуття холоду у кінцівках, парестезія, блідість шкіри, пілоерекція, підвищена пітливість, гіперглікемія, гіпокаліємія, звуження периферичних судин, зменшення притоку крові до життєвоважливих органів, що може призвести до погіршення кровопостачання нирок, метаболічного ацидозу, зростання навантаження на серце внаслідок збільшення загального опору периферичних судин. Тяжкі наслідки звуження судин частіше можуть зустрічатися у пацієнтів із гіповолемією й тяжкою брадикардією.

При передозуванні хлорфеніраміну малеату можуть спостерігатися атропіноподібні симптоми: мідріаз, фотофобія, сухість шкіри та слизових оболонок, підвищення температури тіла, тахікардія, атонія кишечнику. Зазвичай спочатку спостерігаються симптоми збудження центральної нервової системи (психомоторне збудження, порушення моторної координації, гіперрефлексія, судоми), а потім – пригнічення, сонливість, порушення свідомості, які супроводжуються розладами дихання та порушенням роботи серцево-судинної системи (порушення серцевого ритму, екстрасистолія, зменшення частоти пульсу, зменшення артеріального тиску аж до судинної недостатності).

Лікування симптоматичне.

Побічні реакції.

З боку серцево-судинної системи: порушення серцевого ритму, тахікардія, рефлекторна брадикардія, підвищення артеріального тиску (особливо у пацієнтів з артеріальною гіпертензією), відчуття припливу крові до обличчя.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, діарея, диспепсія, метеоризм, сухість в роті, анорексія.

З боку сечостатевої системи:  затримка сечовипускання, утруднення сечовиділення.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, відчуття страху, порушення сну, безсоння, сонливість,  відчуття тривоги, збудженість, тремор, галюцинації, судоми, епілептичні напади, дискінезія, кома, зміни поведінки.

З боку печінки і біліарної системи:  дискінезія жовчовивідних шляхів, гепатит, жовтяниця.

З боку шкіри та її похідних: шкірні висипання, свербіж, блідість шкірних покровів, ексфоліативний дерматит.

З боку органів зору: сухість слизової оболонки очей, зниження гостроти зору, мідріаз,  підвищення внутрішньоочного тиску.

З боку системи крові та лімфатичної системи: гемолітична анемія, коливання рівнів глюкози в крові.

Порушення з боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції.

Інші: сухість у носі, слабкість.

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище  25 ⁰C,  в  оригінальній упаковці та недоступному для дітей місці. 

Упаковка.

У скляних або пластикових флаконах темного кольору  по 15 мл  з  градуйованою піпеткою  у картонній упаковці.

Категорія відпуску.

Без рецепта.

Виробник.

Гракуре Фармасьютікалс ЛТД/Gracure Pharmaceuticals LTD.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

E-1105, Промислова зона, ділянка III, Бхіваді, Раджастан, район Алвар, 301019, Індія/

E-1105, Industrial Area, Phase III,  Bhiwadi, Rajasthan, Alwar  District, 301019, India.

Заявник.

Мілі Хелскере Лімітед, Велика Британія/Mili Healthcare Limited, Great Britain

Місцезнаходження заявника.

Фаірфакс Хаус 15, Фалвуд Плейс, Лондон,  WC1V 6AY, Велика Британія/

Fairfax House 15, Fulwood Place, London, WC1V 6AY, Great Britain.